Винахід ручки істотно полегшив існування нашої цивілізації. Спочатку ми навчилися говорити, а потім спробували і записати те, що було сказано. Розпочалося все із зображень, потім вдосконалювали їх, поки не підійшли до створення алфавітів. Наші предки писали грубими інструментами, які з часом ставали все досконалішими. Саме завдяки письму ми змогли створювати, ділитися знаннями і вчитися. Коли інформації стало занадто багато і людям стало складно все тримати в голові, виникла потреба записувати. Перші зразки письма датуються ще 6 тисячоліттям до нашої ери. Перші написи були вирізані з дерева і каменю кам'яними і металевими предметами. Пізніше людство почало використовувати своєрідні стилуси для писання на воскових табличках, пензлі, крейду, а незабаром і перо. Ручки, звичайно, не у такому вигляді, як ми їх знаємо зараз, - це дуже давнє письмове приладдя. Вони витримали випробування часом, і навіть в епоху високих технологій, коли ми обмінюємося інформацією і емоціями за допомогою електронних гаджетів, все одно продовжуємо використовувати їх.
Перша ручка, яка писала чорнилом
Вперше ручки, які використовували чорнило, з'явилися у Стародавньому Єгипті приблизно у 3000 році до н.е. Звичайно, це були ще не ті ручки, у звичному нам вигляді. Давні єгипетські писарі використовували для письма на папірусі так звані очеретяні ручки. Перові інструменти, як Ви вже знаєте робили з пір'я великих птахів, і вони з'явилися в 7-му столітті, хоча ручки з тростини залишалися популярними до періоду Середньовіччя.
Сучасні металеві ручки з'явилися в 18-м столітті, хоча, наприклад, мідний наконечник для ручки було знайдено ще в руїнах Помпеї. Перші ручки з металевими наконечниками були масово виготовлені в 1822 році Джоном Мітчелом з Бірмінгема. Якість сталевих наконечників покращилася з часом, і ручка з металевими наконечниками, яка занурюється в чорнило, стала популярним письмовим інструментом. Спосіб був досить простим: ручка занурювалася в чорнило, яке залишалися на кінчику завдяки капілярній дії. Але були також ручки, у яких були спеціальні резервуари, і їх вже не потрібно було часто вмочати. Вони з'явилися вперше у 10-м столітті, але не отримали популярності аж до 19-го століття, до появи авторучки у Франції. І тут кожен, хто мав справу з письмом вважав за потрібне зробити свій внесок у розвиток письмового приладдя. Так, 30 жовтня 1888 Джон Дж. Грім запатентував кулькову ручку. Едуард Пенкала винайшов свою першу перову модель ручки з суцільними чорнилом в 1907 році. У 1938-му Ласло Біро винайшов свою кулькову ручку. Юкіо Хорі з токійської канцелярської компанії створив варіант ручки з резервуаром-фломастером, в 1960-х роках був створений попередник сучасних маркерів.
Створення металевого пера. Кінець ери гусячого пера
Середина 18-го століття ознаменувався винаходом сталевого пера, проте великої популярності і широкого кола застосування воно так і не мало, оскільки перо було без прорізів, а бризки від чорнила розліталися на всі боки. Лише у кінці століття, а саме в 1792-му, стараннями Д. Перрі у наконечника з'являється поздовжній проріз, завдяки якому значно покращилася якість і зручність письма. Хоч в 1803 році видали патент на винахід пера з металу, проте успіх він завоював лише через роки - у 1822-му. Саме тоді брати Мітчел в англійському місті Бірмінгем запустили масове виготовлення ручок, які вже використовували металеве перо. Через декілька років з'являється перший верстат, який дозволяє налагодити масовий випуск сталевих пер методом штампування - його винахідником в 1826 році став Мазон. Технологія виробництва постійно вдосконалювалася, а до 1850-му році на рахунку бірмінгемських майстерень значився випуск практично половини світового кількості ручок і пер із металу. Так вже до кінця ХIX століття гусяче перо фактично вийшло з активного застосування, а на зміну їм прийшла ручка зі сталевим пером.
Хто винайшов авторучку?
Створені румунським винахідником Петраков Поенару перові автоматичні ручки прийнято вважати першими зразками. Він отримав патент на своє «портативне перо з чорнилом» в 1827 році. Ці ручки були досить революційними. Кінцевий результат був чимось більш візуально привабливішим, ніж звичайне перо. Незважаючи на їхню безперечну цінність, в дизайні Поенару було багато недоліків. Для початку: у пері не було системи для регулювання потоку чорнила, тому воно розтікалося по всьому аркушу паперу. Що ще гірше, чорнило в 19-м столітті мало властивість згортатися до моменту, доки досягне кінчика пера.
Дизайн Поенару не був ідеальним, а люди продовжували шукати ручку, яка б не протікала або не потребувала постійного поповнення. Тільки у 1884 році (майже через 60 років після винаходу Поенару) Льюїс Уотерман, страховий агент з Нью-Йорка, удосконалив авторучку. Деякі помилково вважають, що перша перова авторучка була винайдена Л. Ватерманом, але він лише довів до розуму зразок давно винайденої ручки. Як розказує легенда, він позичив клієнту ручку для підписання контракту, а чорнило просочилося на документ. Розчарований, що втратив після цієї ситуації велику кількість грошей від зриву угоди, Ватерман вирішив взяти справу у свої руки і назавжди змінити перову ручку. Його оновлений дизайн використовував камеру з ебонітового каучуку зовні і чорнильну подачу із заглибленнями всередині. Чорнило плавно надходило, слідуючи простим законам гравітації, не заливаючи папір. До 20-го століття дизайн від Waterman зазнав ще більше змін, таких, наприклад, як додавання змінного картриджа. Інноваційний як для того часу винахід, як-то ручка, виготовляли вручну. Така ручна робота коштувала дуже дорого, тому швидко стала предметом розкоші і кращі зразки були доступні лише елітному класу.
Вагомий внесок у подальше вдосконалення перової авторучки зробив Джордж Паркер. У 1889 році він запатентував свій перший всесвітньо відомий винахід. У 1892 році компанія Parker Pen випустила ручки, які мали подачу, вигнуту до бічної стінки циліндра, що перешкоджало виливанню чорнила на папір і пересихання після того, як ручка знаходилася у горизонтальному положенні. У 1911-му з'явилися Lucky Curve з удосконаленою системою подачі чорнила.
1912 рік - розроблена Safety Cap («захисна кришка») - нова версія захисного ковпачка, яка ще більше мінімізувала ймовірність протікання перових ручок Parker.
На арену виходить кулькова ручка
Кулькова ручка стала поворотним моментом у розвитку цього письмового пристосування, яке переносить нас у сучасність. Це був міцний, більш зручний інструмент для письма, який міг писати на таких поверхнях як дерево, картон і навіть під водою. У той час (19-е століття) це було справжнім відкриттям.
Кулькова модель - найпопулярніша і широко використовувана ручка, появу якої пов'язують з американським винахідником Джоном Х. Лоудом. Він отримав патент на свій винахід, але тим не менш, дизайн так і не створював задовільного потоку чорнила.
Лише через десятиліття, в 30-х роках 20-го століття, ще одна спроба створення кулькової ручки була зроблена Лазло Біро, угорським журналістом, який жив в Аргентині під час Другої світової війни. Будучи журналістом, він був занадто добре знайомий з роздратуванням, коли чорнило бруднить папір. Йому прийшла в голову ідея використовувати швидковисихаюче чорнило замість звичайного чорнила і представити маленьку металеву кульку, що оберталася. Вона запобігала висиханню чорнила всередині стрижня і рівномірно розподіляла чорнило.
У 1943 році Лазло і його брат Георг, який був хіміком, отримали новий патент. Вони разом експериментували і намагалися зробити ручку нового типу. Цього разу вони об'єднали новий тип в’язкого чорнила і механізм з кульковим наконечником зі зменшеною кулькою, яка перешкоджала пересиханню чорнила всередині ручки і контролювала потік чорнила. Кулька була поміщена в гніздо на кінчику ручки, але вона могла вільно обертатися, збирати чорнило з резервуара і залишати його у вигляді лінії на поверхні, по якій її перетягували. Вперше це нововведення було представлено на Будапештському міжнародному ярмарку в 1931 році і викликало фурор. Але лише в 1938 році вони запатентували цей винахід. Вони продовжили створювати свої перші комерційні моделі. Ручки Biro - тепер ім'я, яке можна вважати синонімом кулькової ручки.
Сучасні нащадки ручки
Інші розробки включають сучасний фломастер, який був створений Юкіо Хорі. Ці ручки використовуються в творчих середовищах і відомі своєю здатністю писати на різноманітних поверхнях - вони навіть були згодом трансформовані в маркери і підходили для таких поверхонь як, наприклад, компакт-диски.
Ролер був винайдений тільки в 1980-х роках японською компанією Ohto. Ручка-ролер - це була витонченішою і досконалішою технологією для кулькової ручки (кулька ще меншого розміру і відповідно менш в'язке чорнило). Сучасна ручка-ролер має той же дизайн, що і кулькова модель, але замість цього використовує рідке чорнило на водній або гелевій основі, що забезпечує стиль письма, дуже схожий на перову ручку.
Наскільки цінними можуть бути ручки, показав знаменитий журналіст Гарі Вайс. Під час поїздки в будинок свого дитинства він наткнувся на взуттєву коробку, повну перових ручок, які його батько використовував в роки правління ще президента Ейзенхауера. Серед них був срібний Esterbrook зі змінними пером, дві вантажні сині ручки Sheaffers і Lucky Curve від компанії Parker Pen. Гері Вайс виявив, що рішення відремонтувати ці інструменти було досить дорогою витівкою і коштувало на той час понад 300 доларів тільки на змінні деталі. Однак така висока ціна була варта тієї сентиментальної цінності, яку втілювали ці предмети. Після цього він не тільки роками зберігав ці ручки, а й був вражений тим, що вони все ще працювали! Його історія показує важливість професійної якості.
Протягом історії канцелярське приладдя зазнавало масу модифікацій, щоб служити нам вищою мірою зручно. Сьогодні у нас є різні види пристосувань, які ми використовуємо для письма, малювання, креслення і вони здаються нам набагато кращими. Але все одно ми продовжуємо використовувати класичну ручку, коли справа доходить до створення шедевра. Навіть в епоху технологій ручка залишається найважливішим інструментом в історії. Акт письма сформував дуже унікальну частину нашої культурної спадщини. Перовими ручками, як і багато століть тому, продовжують користуватися і захоплюватися, хоча ці багаторазові чорнильні ручки все частіше зустрічаються тільки у колекціонерів. Широкий асортимент моделей продовжує використовуватися в багатьох аспектах життя: від ділового сфери до світу творчості та креативу.
